Публикации

Рентгенодіагностика уражень верхньої кінцівки (особливості визначення поздовжньої вісі)

Куликович Ю.М., Кулікова Ф.Й., Мирончук Л.В.

КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечнікова»

ПФ "Клініка доктора Куликовича"

Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності

Вступ. Рентгенологічні дослідження при ураженнях верхньої кінцівки з визначенням поздовжніх та поперечних осей усієї кінцівки та окремих суглобів є на наш час дуже актуальними і представляють значний інтерес для ортопедів-травматологів. Насамперед це викликане можливостями сучасної хірургії і розвитком ендопротезування великих суглобів, що вимагає точного визначення функціональних можливостей ураженого суглобу та всієї кінцівки в цілому.

Матеріал і методи. Проведено рентгенологічне дослідження 79 пацієнтів у віці від 18 до 64 років, чоловіків (63, 80,8%), жінок (16, 19,2%) з травмами верхньої кінцівки. Дослідження виконувалося за допомогою універсального рентгенівського апарату фірми «Villa Medical system» (Італія) з цифровим приймачем рентгенологічних зображень «Альфа», та комплексу рентгенодіагностичного цифрового КРДЦ-Альфа (Unimat) фірми «Телеоптик», неодноразово в динаміці, після оперативних втручань та в віддаленому періоді.

Рентгенологічне дослідження верхньої кінцівки проводилось за власною методикою (патент № и 200707360) в вертикальному положенні хворого з вільним вертикальним розташуванням верхньої кінцівки в положенні супінації. Виконувалися два знімка. Перший, з центрацією на середину плеча, дозволяв одержати зображення плечового та ліктьового суглоба и частини передпліччя. Другий, з центрацією на середину передпліччя, надавав зображення ліктьового суглоба, передпліччя та проксимальної частини кисті.

За допомогою програмного забезпечення при цифровій обробці даних виконувалося зшивання обох зображень з отриманням картини усієї верхньої кінцівки на одній плівці. На отриманому сумарному знімку проводилась поздовжня вісь верхньої кінцівки (основні опорні точки: центр голівки плечової кістки, ліктьовий відросток та І ряд кісток зап'ястя, зокрема -човноподібну кістку). При порівнянні зі здоровою кінцівкою визначалася різниця в розмірах як вісі кінцівки в цілому, так і окремих її частин.

Результати. Рентгенологічне дослідження за запропонованою методикою завдяки вільному природньому вертикальному розташуванню верхньої кінцівки дозволило оцінити функціональний стан ліктьового суглоба та м'яких тканин, що його оточують, зокрема за наявністю контрактур, фіброзного анкілозу (9), післятравматичних деформацій дистального відділу плечової кістки (46), осифікуючого міозиту (7), деформуючого остеоартрозу (І 8), післятравматичного артрозу (39), які істотно утруднюють можливість згинання-розгинання ліктьового суглоба, обмежують траєкторії рухів кінцівки при її орієнтуванні у заданих проекціях. Різниця в довжині ураженої та здорової кінцівки з урахуванням усієї клінічної картини була визначною при проведенні медико-соціальної експертизи та розробці індівідуальної програми реабілітації пацієнта. Цифрова обробка одержаних даних дозволила також істотно зменшити променеве навантаження на пацієнта без втрати якості та інформативності зображення.

Висновки. Визначення поздовжньої вісі верхньої кінцівки за допомогою цифрової рентгенодіагностики завдяки вільному природньому вертикальному розташуванню верхньої кінцівки дозволяє оцінити функціональний стан усієї верхньої кінцівки в цілому та ліктьового суглоба зокрема, і може бути рекомендованим для широкої клінічної практики.